Валюта - засіб грошового обігу, випущений урядом країни або центральним банком, призначений для вимірювання величини вартості товару. Валюти різних країн розрізняються ліквідністю, тобто здатністю зберігати свою номінальну вартість.
Існує безліч варіантів класифікацій валюти. В основу класифікації може бути покладена будь-яка ознака, наприклад:
По відношенню до держави-емітента:
- національна валюта - валюта, що емітується державою, державним чи центральним банком для використання на території цієї держави;
- іноземна валюта - грошові знаки (банкноти, казначейські білети, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом у відповідній іноземній державі або групі держав, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну грошові знаки;
- кошти на рахунках у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних грошових та розрахункових одиницях;
- колективна валюта - валюта, що використовується для міжнародних розрахунків в рамках міждержавних економічних організацій, наприклад, СДР, раніше існувала ЕКЮ, зараз - євро.
По можливості обміну на іншу валюту:
- вільно конвертована - валюта, для якої відсутні обмеження по платежах у цій валюті;
- частково конвертована - валюта, що має обмежені можливості обміну на інші валюти;
- неконвертована.
За співвідношенням валютних курсів:
- сильна / тверда (тобто стійка до свого номіналу і до курсів інших валют);
- слабка / м'яка.
За терміном дії:
- постійна (обмінний курс, який усуває наслідки коливань валютного курсу, і використовується при розрахунках фінансових показників діяльності);
- тимчасова - валюта певної країни, термін дії якої обмежений часовим проміжком або найменування грошової одиниці, по якій відбуваються розрахунки за договорами та контрактами протягом терміну дії цих договорів).
За ступенем використання:
- резервна валюта - іноземна валюта, в якій центральні банки накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями та іноземними інвестиціями;
- провідні світові валюти - сім основних валют, що володіють повною конвертованістю і які найчастіше використовуються в міжнародних розрахунках: Долар США, Євро, Швейцарський франк, Фунт стерлінгів, Японська єна, Канадський долар, Австралійський долар.
По фактичному існуванні:
- реальну валюту, що виконує безпосередньо функцію грошей;
- умовну, наприклад, ЕКЮ.
Функції валюти:
- грошова одиниця, виражає вартість товарів і послуг;
- засіб обігу, виступає в якості посередника у співвідношенні, яке звиражається за формулою: Товар - Гроші - Товар;
- засіб заощадження і накопичення, може переходити з розряду грошової одиниці в розряд нерухомого майна (власність) або цінних паперів (акцій, облігацій і т.п.).
Із визначення валюти, її класифікації та функцій випливає, що валюти різних країн мають різну вартість одна по відношенню до одної і виражаються через валютний курс.
Валютний курс - ціна (котирування) грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, дорогоцінних металах або цінних паперах.
Курси валют знаходяться в постійному русі під дією наступних факторів:
- Паритет купівельної спроможності валютних курсів передбачає, що купівельна спроможність деякої суми на одному ринку повинна дорівнювати купівельній спроможності цієї ж суми на ринку іншої країни, якщо перевести цю суму за поточним обмінним курсом в іноземну валюту. Отже, чим вища вартість товару і витрати на його виробництво всередині країни, в порівнянні з аналогічним товаром за кордоном, тим вища частка імпорту порівняно з експортом. І слід очікувати, що всередині країни встановиться більш високий рівень цін, ніж за її межами на один і той же товар, що, в свою чергу, підштовхне вгору ціни на іноземну валюту, так як попит на неї збільшиться;
- Рух капіталу - зростання попиту на іноземні цінні папери, банківські кредити і на готівкові кошти призводить до збільшення вартості іноземної валюти;
- Економічні показники держав, чия валюта котирується на ринку - новини, що носять негативний або позитивний характер про економічне становище країни, чинять тиск на валюту і викликають зміну її курсу;
- Діяльність великих фінансових фондів - здатні чинити серйозний вплив на довгострокові тенденції руху валютних курсів через інвестування коштів у валютні резерви;
- Діяльність експортерів та імпортерів - їх вплив на ринок є короткочасним і не може бути причиною глобальних змін в напрямку руху валютних курсів, оскільки експортери й імпортери здійснюють зовнішньоторгівельні операції, обсяг яких незначний у порівнянні із загальним обсягом операцій на валютному ринку;
- Висловлювання політичних діячів - здатні впливати на рух курсів валют під час доповідей, зустрічей, самітів, прес-конференцій і т.п. (наприклад, прес-конференція після чергового обговорення відсоткових ставок), а іноді і визначати довгострокові тренди, якщо висловлювання несуть довгострокові наслідки (наприклад, можливість зміни відсоткових ставок, принципів формування державного бюджету). Як правило, незадовго до подібних виступів з'являються прогнози на тему що ж все-таки буде сказано і як поведе себе ринок після цього, так як дата і час виступів відомі заздалегідь. Але іноді відбуваються і несподівані події, які призводять до сильних і непередбачуваних рухів на ринку;
- Діяльність центральних банків - держава здатна впливати на валютний ринок через центральні банки, а центральні банки, у свою чергу, виходять на валютний ринок через комерційні банки. Для розвитку виробництва і зростання споживання використовуються пряме і непряме регулювання. До прямого регулювання можна віднести дисконтну політику і валютні інвестиції на зовнішніх валютних ринках (пов'язані з різким викидом або вилученням значних обсягів валюти з міжнародного ринку), непряме регулювання здійснюється через кількість грошей, що знаходяться в обігу, через рівень інфляції і т.п. Вихід центральних банків на валютний ринок супроводжується значними рухами валютних курсів внаслідок інвестицій великого обсягу. Так само Центральні банки різних країн можуть здійснювати спільні операції на валютному ринку.